Театр у період Великої Вітчизняної війни

cover black

Історія Оперного театру. 1941-1944


Загалом 1930-х р.р. пройшли для одеського театру відносно безхмарно, однак з початком Великої Вітчизняної війни ймовірність його руйнування стала очевидною. У той складний період частина творчих працівників була евакуйована в Алма-Ату, більшість одеських акторів переїхали в Красноярськ, об'єднавшись з колективом Дніпропетровського театру опери і балету.

Трупи артистів неодноразово виїжджали в діючу армію, де дали близько 150 концертів. У серпні 1941 року, коли німецько-румунські війська опинилися в небезпечній близькості до Одеси, командування Одеським оборонним районом призначило спеціальну зенітну частину, яка отримала завдання: захищати будівлю театру від бомбардувань. На дахах сусідніх з театром будинків були встановлені гармати, які не змолкали всі 73 дні і ночі, поки тривала героїчна оборона міста. Одна з ворожих фугасних бомб потрапила у вестибюль портика західного фасаду і частково пошкодила його, але директор театру Снібровський в дні оборони не залишав театр ні на хвилину, і своїми руками викинув у вікно залетівший снаряд.

Барикади на розі Рішельєвської та Дерибасівської, вид на театр, літо 1941 р.

Барикади на розі Рішельєвської та Дерибасівської, вид на театр, літо 1941 р.

Барикади на розі Рішельєвської та Дерибасівської, вид на театр, літо 1941 р.

13 грудня 1941 року відновив роботу Одеський оперний театр. Його директором був призначений тенор Селявін. Рішення відновити роботу театру прийняли на загальних зборах трупи, її склад і раніше налічував близько ста осіб.

Протитанкові їжаки перед театром

Барикади на Рішельєвській, вид на театр Трамвай, що йде по Рішельєвській, барикади перед театром

Барикади перед театром, незадовго до відступу радянських військ

Першою постановкою з початку війни стала опера «Євгеній Онєгін». Зал на прем'єрі був забитий до відмови. У театрі стали давати «Аїду», «Тугу», «Ріголетто». Румуни та німці приїжджали до Одеси, щоб послухати опери «Борис Годунов», «Фауст», «Євгеній Онєгін», подивитися балети «Лебедине озеро», «Спляча красуня». А ось опера «Сон у зимову ніч» Т. Мушатеску і балет «Весілля в Карпатах» П. Константінеску успіху не мали. Румуни уникали відвертих пропагандистських вистав. Але диктували свої правила.

Барикади і протитанкові їжаки перед театром, незадовго до відступу радянських військ. Фото з сімейного архіву, джерело невідоме

Кинута техніка перед театром, незадовго до відступу радянських військ

Весь інвентар, декорації і костюми в театрі залишилися колишніми — вивезти до початку окупації їх не встигли. У театрі проходило по кілька вистав на день, як правило, у тринадцять і шістнадцять годин.

Сатирична карикатура на першій шпальті однієї з румунських газет про поразку радянських військ при обороні Одеси з зображенням театру і оборонних барикад перед ним

Влітку 1942 року в окуповане місто хлинули гастролери, в основному, румунські та німецькі театри. Бухарестський театр «Керебуш» під керівництвом Тудора Мушатеску встановив своєрідний рекорд: тільки за 1942 рік його трупа побувала в Одесі чотири рази. З Італії приїжджав знаменитий диригент Молінарі.

Румунська стенд-афіша перед театром, 1942 р.

Театральна програма сезону 1943-1944 р.р. румунською мовою. Експонат одеського краєзнавчого музею

Театральна програма часів окупації Одеси румунською мовою. Експонат одеського краєзнавчого музею

Крім того, Одесу вподобала і велика кількість заїжджих оперних солістів, серед яких особливо запам'яталися одеситам виступи італійського тенора Луїджі Маджистретті і солістки Міланської опери Неоніли Баліоз, прими Бухарестської опери Марії Чеботару, співачки Віри Попової і приїхавшої з Румунії колишньої партнерки Федора Шаляпіна Л. Я. Липковської, що залишилася після своїх концертів в Одесі назовсім. І все ж найбільшим успіхом у жителів нашого міста користувалися виступи Петра Лещенка.

Зустріч маршала І. Антонеску в одеському оперному театрі

Види оперного театру часів окупації

Пожежа в колишньому приміщенні контори Белліно-Фендерріх (Рішельєвська, 1, не збереглося) й театр на задньому плані, 1943 р.

Вид на театр, 1943 р.

Портик головного входу театру, увінчаний румунським прапором

Практично протягом усього періоду румунської окупації театр продовжував функціонувати безперебійно, змінивши лише репертуар і мову на афішах, проте у міру наближення кінця війни, наближалася і нова загроза для багатостраждальної будівлі.

Румунський регулювальник на розі Рішельєвської та Дерибасівської, вид на театр, червень 1943 р.

Листівки часів окупації

Загальний вигляд театру Загальний вигляд театру
Загальні види театру, класичний ракурс з балкона колишнього готелю «Європейський» Загальні види театру Загальні види театру

У 1944 році, в останні дні перебування в Одесі, ворог приступив до здійснення лиходійського плану перетворення окупованого міста в зону пустелі. Напередодні відступу з Одеси, у місті повинні були бути знищені всі найважливіші споруди, в числі яких — будівля оперного театру.

Стрімкий наступ радянських військ фактично врятував театр від знищення. Близько 40 мін виявили солдати, що звільнили місто, в підвалах будівлі.

Вид театру з Ланжеронівської, кінець 1943 р.

Вид театру з Ланжеронівської, весна 1944 р.

Окупанти не встигли підірвати театр, тим не менш заподіяли йому величезний матеріальний збиток. З будівлі було вивезено багато декорацій, дорогі костюми, всілякі коштовні тканини й найбагатша нотна бібліотека, що складалася з 100 опер і 16 балетів. У числі іншого була відвезена і оксамитова завіса з аплікаціями, виконана в 1925 році за ескізами художника А. Я. Головіна і коштувала 25 000 рублів золотом. Війська, що звільнили Одесу, згодом перехопили в районі станції Роздільна ешелон з частиною награбованого майна.

Завіса, нотна бібліотека, музичні інструменти і багато іншого були в подальшому повернуті театру.

Театральний садок у дні визволення Одеси

Прохід радянських військ перед театром з Ланжеронівської

Прохід радянських військ перед театром з Ланжеронівської

Прохід радянських військ на Рішельєвській

10 квітня 1944 року на балконі дивом уцілілого будинку був вивішений радянський прапор — знак звільнення Одеси від гітлерівських загарбників. Саме звідси, від будівлі театру, і пройшли переможним маршем через усе місто радянські солдати, які звільнили Одесу.

Вже в перші дні в тільки що розминованому театрі було поставлено спектакль для воїнів-визволителів (опера Бізе «Кармен»).

Радянський прапор на балконі театру, 10 квітня 1944 р.

Парад радянських військ, 10 квітня 1944 р.

Загальний вигляд параду, Рішельєвська і театр

Загальний вигляд параду, Рішельєвська і театр

Загальний вигляд параду, Рішельєвська і театр

«Я одна из участниц освобождения города Одессы в апреле 1944 года. Под командованием Р. Я. Малиновского наши части участвовали в боях за освобождение города. И вот нас, военных, пригласили в оперный театр. Это был для нас праздник! Мы упивались музыкой Бизе. Помещение театра было в плохом состоянии, но он был цел, он сохранился, его спасли! До войны я не бывала в Одессе, не знала, что есть такой прекрасный театр. И вот, находясь в нем, я почти плакала»,

— згадує ветеран Великої Вітчизняної війни О. Москаленко.

Парад радянських військ, 10 квітня 1944 р. у живопису

Використана література та архіви

Автори

Подяки

  • Компанії «Інкор-Груп» і особисто Р. С. Тарпану — за сприяння і допомогу при зборі матеріалу для даної статті.
Поделиться
Запинить